У нашому житті є такі яскраві особистості, про яких хочеться сказати слова особливої вдячності і саме до них належить Юлій Андрійович Батюшков.
Юлій Андрійович народився 18 серпня 1925 року в місті Ворошилівськ Ворошиловградської області. Період шкільного навчання припав на суворі тридцяті. Для допитливого юнака ніколи не стояло питання: ким бути? Юлій Андрійович – нащадок педагогічної династії. Батьки: Андрій Павлович та Харитина Марківна, дядьки, сестри були педагогами. Усього в роду Батюшкових – майже півтора десятка вчителів. Серйозно захопившись у школі хімією, фізикою і астрономією, він планував продовжувати їх вивчення в педінституті і стати вчителем, але мріям не судилося збутися, на зміну їм прийшли жорстокі роки війни.
Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, Батюшкову Юлію Андрійовичу виповнилося лише 15 років. Як і для тисяч його однолітків війна обірвала всі мрії про майбутнє щасливе життя. Юнак влаштувався на обозний завод, де з хлопцями працював на обточці осей. Вони, як могли, шкодили фашистам, роблячи так, щоб через 100-200 метрів їзди колеса не крутилися.
В березні 1943 року сімнадцятирічним добровольцем, боючись, що не встигне повоювати, пішов на фронт. У складі хімроти 228-ої стрілецької дивізії Юлій Андрійович Батюшков воював на Ізюмському і Кременчуцькому плацдармах, пройшов Андріївку, Шебелинку, Кривий Ріг, брав участь в запеклих боях за Одесу і Тираспіль, визволяв Бесарабію, Румунію та Угорщиину, Австрію та Чехословаччину. Воював також в Польщі і Німеччині.
Свідченням його бойового минулого є медалі, подяки, грамоти. Червоноармієць Батюшков нагороджений орденом «Вітчизняної війни ІІ ступенню», медалями: «За взяття Будапешту», «За звільнення Праги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.». Медаль «За бойові заслуги» отримав у Чехословаччині перед самим кінцем війни за те, що зміг так поставити димову завісу, що вона забезпечила бездоганну переправу наших військ через річку Грон. Його було нагороджено 15-ма грамотами за звільнення багатьох європейських міст. Однак війна для Юлія Андрійовича закінчилася пізніше, в Манжурії. І тут він був відзначений медаллю «За перемогу над Японією».
Після війни для Юлія Андрійовича починається нова сторінка його біографії, віднині і назавжди пов’язана зі справою виховання молоді. Свою педагогічну діяльність Ю.А.Батюшков розпочав у Львівській області, де був комсомольським працівником і одночасно викладав фізику та математику в школі Рава-Руська. За плечима молодого педагога на той час були вже 3 роки війни.
До Чугуєва Ю.А.Батюшков повернувся в 1953 році. Вступив на заочне відділення педінституту. Працював у школі № 4 на Зачуговці, а з січня 1954 – вчителем фізики та математики школи № 5. В 1956 році стає завучем цієї школи. Пізніше, шість років Ю.А.Батюшков працював завучем у Чугуївській школі № 2. В 1972 році Юлій Андрійович повертається до п’ятої школи, яка з восьмирічної стала середньою – директором. Завдяки невтомній праці та ентузіазму директора школи, вчительського колективу, учнів і батьків за короткий час школа стала найсучаснішою у районі та області. Тринадцять років Юлій Андрійович очолював середню школу № 5.
Молодих педагогів, а їх через руки Юлія Андрійовича пройшло чимало, він вчив: «вмій визнати свою помилку, говори з учнем на рівних, поважай його, але, найголовніше, будь з ним чесний». З вдячністю згадують директора школи та шкільні роки випускники школи, які будучі учнями разом з вчителями допомагали середню п’яту школу з школи-новобудови перетворити в рідну, затишну, найкращу школу. Випускники школи 1976 року, які безмірно поважали свого директора і вчителя по доброму згадують: «Юлий Андреевич был прекрасным педагогом и психологом. Лгать, изворачиваться и юлить, перед ним, было бесполезно – мы были уверены: он видит нас насквозь. Повышал голос на нарушителей дисциплины наш директор крайне редко. Провинившегося, он обычно усаживал на стул в своём кабинете и говорил: «Посиди и подумай»; через некоторое время отпускал, не сказав ни слова, но этого было вполне достаточно, чтобы ученик осознал свой поступок. Тех, кого обычно называли «трудными» детьми, Юлий Андреевич умел «перетянуть» на свою сторону и даже сделать активистами. Он уважал в каждом из нас личность, был требовательным, ругал за провинности, но никогда не унижал. «Я – Батюшков», но не батюшка, грехи твои отпускать не буду. Задумайся о своём поведении сам», любил повторять он». Володіючи дуже тонким почуттям гумору, Юлій Андрійович, виходив з будь-якої ситуації, він завжди знаходив спільну мову з учнями, вчителями та батьками …
Юлій Андрійович Батюшков – це людина особливого гатунку і особливої долі. Працюючи самовіддано у школі, Юлій Андрійович проявив себе як прекрасний організатор, виважений і толерантний, тактовний і cамовимогливий керівник.
За матеріалами краєзнавчої роботи «Батюшков Юлій Андрійович-людина цікавої долі» (пошукова група 11 кл. Чугуївської гімназії №5, керівник роботи Оренко Н.В.)
