Чому на заняттях ми працюємо з емоціями дитини?

Дитині необхідно навчитися розуміти свої почуття та емоції й вміти розповісти про них. У неї повинен бути розвинений емоційний інтелект.
Що ми робимо для цього?
Називаємо почуття та емоції дитини
Ми тим самим формуємо словничок емоцій, щоб дитина могла сказати: “Я така рада!Я злюся! Я боюся!Мені самотньо!Я сумую!Я хвилююся!” і т.д.
Дозволяємо дитині відчувати РІЗНІ емоції
На наших заняттях ми не забороняємо дитині відчувати будь-які емоції. Адже забороняючи, ми штовхаємо дитину їх пригнічувати. Але при цьому вони нікуди не подінуться, а будуть створювати в дитині тривогу, напругу й агресію.
Немає поганих і хороших емоцій. Є приємні та неприємні. I кожна емоція може бути в окремому конкретному випадку корисна.
Показуємо дитині, як виявляти емоції
Ми розказуємо й показуємо дитині, що вона може виявляти емоції різними способами:
✓ Сказати про них: «Мені сумно», «мені смішно».
✓ Намалювати їх.
✓ Зліпити з пластиліну або з піску.
✓ Через фізичні дії: пострибати, побігати, потанцювати.
✓ Написати про те, що вона відчуває.
✓ Розповісти через гру.
Ми називаємо почуття дитини, які вона зараз переживає:
✓ Розумію, тобі це прикро.
✓ Я бачу, як тобі приємно.
✓ Я розумію, тобі зараз сумно.
✓ Схоже, ти дуже розсердився.
Також МИ СЛУХАЄМО дитину. І слухаємо уважно, бо пам’ятаємо, що у нас цілих ДВА вуха, і тільки ОДИН рот, а не навпаки))
Співчуваємо дитині
Дуже важливо приймати почуття дитини, співчувати й підтримувати її. На заняттях буває різне, буває по – всякому, тоді ми пояснюємо і пропонуємо варіанти вирішення ситуації, що виникла:
✓ Подумаймо, що можна зробити.
✓ Розумію, як тобі прикро.
✓ Я бачу, ти хочеш побути одна. Приходь, коли будеш готова знову грати разом.
✓ Мені теж було б прикро, я тебе розумію.
Варіантів таких підтримувальний фраз безліч, але головне в них – це співчуття, прийняття, підтримка та повага до почуттів дитини.
І це зовсім не означає, що ми у всьому потакаємо дитині та дозволяємо їй маніпулювати нами. Ми, дорослі, дотримуємося своєї лінії поведінки, але при цьому приймаємо почуття дитини та допомагаємо проживати їх.